Якщо ви бували на ділових заходах, то знаєте, що вони можуть бути захоплюючими та надихаючими, а можуть бути нестерпно нудними. Це залежить від багатьох факторів, але зараз хотіли б зупинитись детальніше на панельних дискусіях. Цей формат останнім часом набрав популярності і є досить ефективним інструментом для обговорення чого б там не було, коли є кілька точок зору. Проте, на жаль, далеко не всі вміють користуватись цим інструментом. Тож далі кілька порад від автора американського видання The Atlantic – Яші Мунк, як організувати панель, щоб під час заходу не чути хропіння з зали.
За останні кілька років мені довелось відвідати сотні конференцій. Протягом двох останніх десятирічь я або прослухав, або ж, будьмо відвертими, пережив сотні панельних дискусій. Більшість з них об’єднує одна річ: вони – відстій.
Я міг би написати цілу книгу про панельні дискусії, які пішли не так. Про особливо дивні та кумедні. Як та, де модератор просто заснув. Чи та, де вступна частина тривала довше, ніж час, відведений всьому заходу. Або панель на десятому поверсі, де в центрі уваги опинився… акробатичний мийник вікон.
Незважаючи на ці екзотичні жахіття і як сказав би Лев Толстой: “кожна нещасна панель нещасна по – своєму”, проте я виділяю кілька спільних рис, через які панельна дискусія стає провальною.
Якщо колись візьметесь організовувати панельну дискусію, запам’ятайте – вашою професійною відповідальністю, ні – святим моральним обов’язком має бути уникнення тих тортур, яких зазнають слухачі конференції.
Ось шість моїх правил (панельного) життя:
1. Не більше 4 чоловік одночасно на сцені.
Вкрай важко вести обговорення теми серед купи людей. Тим більше, коли часу обмаль. Так, я знаю, що включення певного учасника є маркетинговим ходом. І так, я розумію, що спонсори конференції мають бути представленні в потрібний момент. І, безумовно, було б шкода відмовлятись від спікера, якому справді є що сказати.
Проте, опинись на сцені одночасно більше чотирьох панелістів, можливість жвавого діалогу зійде нанівець.
2. Вітальну частину, де представляєте публіці спікерів та всі їх заслуги зведіть до мінімуму.
Більшість аудиторії – вимушені гості. Але якщо сумуючі слухачі не можуть піти з заходу за власною волею, ніхто не заборонить їм піти у власну підсвідомість. В той час як організатор конференції презентує модератора, а той знайомить зі спікерам, зачитуючи детальний список всіх їх регалій – половина аудиторії переключається на думки про шопінг, дрімає або фантазує про вбивство цього ж модератора. Ніколи не витрачайте на одне представлення більше 20 секунд. Зрештою, більшість і без цього знають хто перед ними на сцені. Інші ж можуть знайти інформацію в програмі чи інтернеті.
3. Ріжте без жалю вступні промови спікерів. Залишайте тільки “м’ясо”.
Один з недоліків вступних промов у здатності перетворюватись з частини відкриття у цілий захід. Так, перший учасник замість 5 хвилин буде виступати 7, другий – 10. Швидко адаптуючись до темпів інфляції, третій панеліст вже витратить всі 15 хвилин. Навіть якщо вам вдалось скоротити кількість одночасно виступаючих до 4-х людей, половину відведеного часу тепер витрачено на розрізнені монологи.
4. Направляйте обговорення.
Модератори – це адвокати аудиторії. Їх задача зробити панель цікавою та зрозумілою, а також слідкувати, щоб «бунтівні» доповідачі не зруйнували цю затію. Якщо в процесі модерування панелі помічаєте, що учасник дискусії висловлюється технічною мовою, незрозумілою для більшості аудиторії, не кивайте йому в підтримку. Попросіть пояснити думку більш доступною мовою. Якщо панеліст монотонно висловлюється на нудну тему, не змінюйте тему. Просто передайте естафету іншому оратору. Важливо стимулювати їх до взаємодії один з одним, а не просто давати «зелене світло» черговому монологу.
5. Зупиніть диваків.
Зізнаюсь: обожнюю беззмістовні виступи диваків з залу. Ви можете побачити, як легко модератор розгубився або поспостерігати, як панелісти реагують на божевільні ідеї. Ви однозначно помітите, як чудово всі приховують власні засуджуючі думки. Що не подобається? Якщо, не зважаючи на мої дивні вподобання, ви все ж бажаєте запобігти захопленню влади не дуже адекватними учасниками, рішення доволі просте. Встановіть ряд чітких правил, перш ніж давати слово слухачам. Підкресліть, що очікуєте коротких питань по суті, а не безкінечних розмов. Дайте зрозуміти, що будете відключати мікрофон, якщо питання триватиме довше ніж 20 секунд.
6. Підбирайте учасників дискусії так, щоб їм було що сказати один одному.
Хороша панель – це відкритий діалог між цікавими людьми, які дійсно мають протилежні думки на важливу тему. Дотримуйтесь простих правил зі статті – і ви вже на половині шляху до організації такої панелі. Вітаю! Та ніщо не працює без основи: обирайте тему, яка справді турбує аудиторію; запрошуйте спікерів, які матимуть розбіжні погляди по темі; переконайтесь, що виступаючі озвучили різні точки зору та розуміють контекст.
Підготовлено за матеріалами американського видання The Atlantic, автор Яша Мунк.
Оригінал статті – http://bit.do/eetips
